Багатогранність оманливої простоти.

Трилер "Під Сільвер Лейк" номінувався на Золоту пальмову гілку, головну нагороду Каннського кінофестивалю, у 2018 році. Режисером та сценаристом став Девід Мітчел, стрічка буде цікавадля прихильників поп-культури зокрема.Атмосфера показаного альтернативного L.A. сходу чіпляє, особливо тих, кому вже надокучили однотипні краєвиди, вечірки та розкіш. Девід Мітчел зображує цілком інакше прославлене місто. Режисер інтегрував купу гіківського фан-сервісу, повязаного з локацією. До того ж він додав посилання на знакові культурні явища. Діапазон цитат коливається від нульових до сьогодення. Лос-Анджелес у картині можна розділити на два світи: на початку Сем(головний герой) живе у звиклому для декого гламурному середовищі. Куди не тицьнеш пальцем там модель, хіть або хіпстерський заклад. Але після зустрічі із Сарою(ще одна головна персонажка) він потрапляє у вир моторошних міських легенд та психів, помішаних на таємних символах. Десь на фоні гасають вбивці, хвойди та химерні звірі. І все це відбувається під хічкоківські мотиви.Режисер розкриває ідею, яка точно навідувала кожного хоча би раз у житті: "А раптом у музиці, стрічках та іграх криється часточка страшенної загадки?" Протягом перегляду виринають різні конспірології, котрі справді заворожують.Інколи протагоніст ледь розуміє, що у біса відбувається?! При чому, глядач цілком розділяє його думку. Однак, блище до третього акту Мітчел починає вводити нотки раціоналізму. Він маніакально намагається натикати поворотів різного масштабу. Це трохи погіршує фільм, бо зі щілин починає вилазити вторинність. Може слід було вижати фантастичне безглуздя до останньої краплі.? Тоді б центральна ідея про неоднозначність всіх подій виправдалася, хоча би тому, що вже є дівчина у костюмі сови, пірат, зниклий мільярдер, бомжі із суперсилами, онука Елвіса Преслі у головній ролі, жахливі культи, чувак, який шукає скарби по кресленню на коробці з-під пластівців. Шизофренія вимагає продовження.