Рецензии на фильмы и сериалы

aleksandr.fedorov
Рецензий: 112
Початкове покоління постапокаліптичного блокбастеру.
25 років потому, мабуть, був фільм близький до унікального. Який він "Беовульф" виробництва кінця ХХ століття.? Взята давня легенда, покладена на "Божевільного Макса" та зроблена спроба вичавити щось з сюжету, який, відверто кажучи, дуже шкутильгає. Звичайно, стрічку можна розглядати як тренування на розлад свідомості серед режисерів, сценаристів та музичних редакторів. Це все так страшно відтворено, що не ясно, як туди змогли затягнути Крістофера Ламберта, на той час, завдяки "Горцю", доволі,... Читать полностью
25 років потому, мабуть, був фільм близький до унікального. Який він "Беовульф" виробництва кінця ХХ століття.? Взята давня легенда, покладена на "Божевільного Макса" та зроблена спроба вичавити щось з сюжету, який, відверто кажучи, дуже шкутильгає. Звичайно, стрічку можна розглядати як тренування на розлад свідомості серед режисерів, сценаристів та музичних редакторів. Це все так страшно відтворено, що не ясно, як туди змогли затягнути Крістофера Ламберта, на той час, завдяки "Горцю", доволі, популярного актора.? Чогось вартого особистої відзнаки у фільмі не було помічено. Він сам по собі дивовижний або, скоріше, дивний, а тепер ще й антикварний, як для жанру фантастики.
6 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 112
Японське бачення антиутопії чи напівтреш.?


Тому, хто стикався з твором письменника Голдінга "Володар Мух" сюжет здасться винятково знайомим. Іншим - знадобиться деякий час, щоб у всьому розібратися. Вихований на західних традиціях глядач відразу зрозуміє, що стрічку "Королівська битва" можна вважати своєрідним прототипом до цілого напрямку кінематографа. Вразливим фільм може здатися надто жорстоким.
Політкоректності теж ніякої не спостерігається - дівчиська такі ж навіжені та люті, як і хлопці, ріжуть один одного на шматки. Кров... Читать полностью


Тому, хто стикався з твором письменника Голдінга "Володар Мух" сюжет здасться винятково знайомим. Іншим - знадобиться деякий час, щоб у всьому розібратися. Вихований на західних традиціях глядач відразу зрозуміє, що стрічку "Королівська битва" можна вважати своєрідним прототипом до цілого напрямку кінематографа. Вразливим фільм може здатися надто жорстоким.
Політкоректності теж ніякої не спостерігається - дівчиська такі ж навіжені та люті, як і хлопці, ріжуть один одного на шматки. Кров розтікається по острові, а залишитися повинен тільки один... Мораль у картині всього одна, і дуже проста - якщо видати всім і кожному бажаючому зброю, то ляжуть усі. А відморожені сучасні дітки - у перших рядах.
Кіндзі Фукасаку створив щось настільки виняткове, для свого часу звичайно, наскільки й дивне та не розкрите. Питання виникають під час усієї оповіді, а найбільш інтенсивно у фіналі.
6 / 10
leonid.grinberg
Рецензий: 3
Бедная Барбара Стрейзанд
Как всегда, придумать что-то новое нельзя. Сюжет сперли у Барбары Стрейзанд из фильма "Главное событие" (1979):
Хиллари Крамер, успешная производительница парфюмерии, разорена. Её управляющий сбежал в Южную Америку со всеми её деньгами и не оставил даже номера телефона. Долги Хиллари превышают её активы даже после продажи фирмы. На руках у неё остаётся гора неоплаченных векселей и контракт с неким Симпатягой Кидом, боксёром, одна из налоговых уловок сбежавшего менеджера.
Обнаружив, что является... Читать полностью
Как всегда, придумать что-то новое нельзя. Сюжет сперли у Барбары Стрейзанд из фильма "Главное событие" (1979):
Хиллари Крамер, успешная производительница парфюмерии, разорена. Её управляющий сбежал в Южную Америку со всеми её деньгами и не оставил даже номера телефона. Долги Хиллари превышают её активы даже после продажи фирмы. На руках у неё остаётся гора неоплаченных векселей и контракт с неким Симпатягой Кидом, боксёром, одна из налоговых уловок сбежавшего менеджера.
Обнаружив, что является владельцем человека, Хиллари находит Симпатягу. Она даже не знала, что Кид несколько лет получал от неё по 250 долларов в неделю, и притом не выполнял свою сторону обязательств не проводил плановых боёв. Прошло уже четыре года с момента «матча, которого не было», когда Кид сцепился со своим противником до начала поединка в раздевалке и был дисквалифицирован. И с этого времени боксёр-неудачник не возвращался на ринг, а на средства, регулярно получаемые от Хиллари открыл частную автошколу на окраине с офисом, выстроенном в виде боксёрской перчатки.
Кид должен Хиллари деньги, на его имущество, включая автошколу, наложен арест, но даже оно не может покрыть долги бывшей парфюмерши. И тогда Хиллари решается на отчаянный шаг вернуть Кида на ринг, а сама становится его менеджером.
2 / 10
PRO
crocuscircus
Рецензий: 13
Это не Пуаро от слова вообще
Не претендую на последнюю инстанци ни в коем случае. Но почитав тут отзывы понимаю, что кое кому все таки это, с позволения сказать, кино, нравится!!! И это совсем ужасно. Все три фильма Кеннета Брано о Пуаро вообще, по моему, не выдерживают никакой критики.
Начну с того, что в этом фильме как в первых двух, ничего не продумано совсем. Например - речь идет о послевоенном времени. О голоде и разрухе. Доктор, который неуравновещен после пережитых потрясений. Дом, в которм просто разруха...... Читать полностью
Не претендую на последнюю инстанци ни в коем случае. Но почитав тут отзывы понимаю, что кое кому все таки это, с позволения сказать, кино, нравится!!! И это совсем ужасно. Все три фильма Кеннета Брано о Пуаро вообще, по моему, не выдерживают никакой критики.
Начну с того, что в этом фильме как в первых двух, ничего не продумано совсем. Например - речь идет о послевоенном времени. О голоде и разрухе. Доктор, который неуравновещен после пережитых потрясений. Дом, в которм просто разруха... И.....ВДРУГ - все одеты в шикарную одежду. Все выглядят модельной внешности при прекрасном здорвье, отличнейшем макияже, сытые по определению. "Красивые" слова про то, как они спасали голодных после концлагеря, а сам выглядит так, как после фитнес зала и прекрасного завтрака. Настолько все нереально.... Садик, в котором цветы выдраны, дождь идет... Туфли на каблуках.... У мужчин туфли лакированно прекрасные... Что тут сказать?
К тому же это совсем не Пуаро. И Ариадна Оливер не была меркантильной и злобной как показано тут.
Знаменитейшая Агата Кристи потому и мировой автор, что она НИКОГДА не писала такого про что тут показали.
Согласн что герои, и Пуаро в том числе, могут быть разной внешности. Допустим, что можно не придерживаться авторского описания главного героя.... Но внутренее содержание!
Этот фильм можно досмотреть только в одном случае - забыть про Агату Кристи навсегда.
Тогда мы увидим прекрасную работу монтажеров, операторов, костюмеров. Увидим полохой, совсем плохой детектив и то, с большой натяжкой детектив, и даже скорее - какое то приключенческое кино для детского восприятия.
Моя супруга минут 20 выдержала и ушла. Я досмотрел.
Мне очень жаль что господин Брана замахнулся на остальные произведения. Ну нехорошо испортить все что можно и навсегда....
Агату Кристи экранизировали много и половина была успешной а вторая половина совсем нет. Нету совсем чего-то среднего. Или очень хорошо, или очень плохо. К примеру - я смотрел три великолепные экранизации Мисс Марпл - это с Маргарет Резерфорд, шестидесятые года прошлого века, Джоан Хиксон - девяностые года прошлого века и две мисс Марпл уже двухтысячные года - Джуля Мак-Кензи и Джеральдин Макьюэн. Вот совершенно разные актрисы и внешне и даже по возрасту... НО - все фильмы наполнены духом Агаты Кристи. И все смотреть можно с большим интересом!
А это.... Ну никому не порекомендую тратить свое личное время на совершенно пустые по содержанию фильмы Кеннета Брано о Пуаро.
4 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 112
Данина толерантності сумнівного змісту.
"Приховані фігури" є яскравим прикладом того, коли кінематографісти губляться в численних ідеях і посилах, котрі хочуть втілити на екрані. У результаті виходить каша з різноманітних подій та висловлених поглядів, на яку дивитися нецікаво.Дія фільму відбувається у 1960-х роках в період космічної гонки між США та СРСР. Перед глядачами історія трьох афро-американок, які працювали у НАСА та брали участь у реалізації важливих програм США, а також боролися за права чорношкірого населення країни
... Читать полностью
"Приховані фігури" є яскравим прикладом того, коли кінематографісти губляться в численних ідеях і посилах, котрі хочуть втілити на екрані. У результаті виходить каша з різноманітних подій та висловлених поглядів, на яку дивитися нецікаво.Дія фільму відбувається у 1960-х роках в період космічної гонки між США та СРСР. Перед глядачами історія трьох афро-американок, які працювали у НАСА та брали участь у реалізації важливих програм США, а також боролися за права чорношкірого населення країни
Стрічка вже помітно зіпсована у першій половині. Режисер Теодор Мелфі досить грубо і невміло кидає у глядача різноманітні факти про підготовку польоту на орбіту Землі першого американського космонавта, і паралельно розповідає про расову дискримінацію у Америці тих часів. Це подано настільки навязливо, що згодом починає набридати, а далі - відверто нервувати. Сценаристам, схоже цього було мало, тому згадали і про дискримінацію жінок, ну, і про євреїв в роки Другої Світової не забули. І лише у другій половині, коли їх трохи відпустило, перемкнулися на зображення космічної програми, тоді стає трохи цікавіше.
Сценарна слабкість фільму відвертає увагу від непоганих виконавців. А вони стараються: і Тараджі Хенсон, і Октавія Спенсер, і Жанель Моне. На других планах є Кевін Костнер та Кірстен Данст - актори добрі, але тут їм немає де розвернутись."Приховані фігури" був передбачувано номінований на Оскара як "кращий фільм року", але, можливо на щастя, пролетів повз нагороду.
В технічному плані стрічка задовільна - нічого визначного, але і явних провалів не спостерігається.
В цілому, картина дуже посередня та зовсім не обовязкова для перегляду. Автори замахнулися на зображення багатьох історичних моментів і фактів, які стосуються епохи президента Кеннеді, але через відсутність сценарної конкретики і через спосіб подачі, фільм виглядає відверто нудним. Сценаристи навіть забули пояснити глядачеві суть назви, то що вже казати про решту...
5 / 10
PRO+
volgot
Рецензий: 4
Это действительно какое-то чудо
С 12-го века Ирландия оккупируется Англией, вся земля отнимается у ирландцев и передается английским помещикам. Ирландцы становятся батраками на чужой земле. В период страшного голода из-за неурожая картофеля помещики повышают аренду за землю, крестьяне не получают не только еду, но и становятся бомжами.

При этом, английские помещики продолжают вывозить из Ирландии на экспорт то немногое, что выросло и даже увеличивают экспорт чтобы покрыть убытки.

В результате миллион ирландцев умирает от... Читать полностью
С 12-го века Ирландия оккупируется Англией, вся земля отнимается у ирландцев и передается английским помещикам. Ирландцы становятся батраками на чужой земле. В период страшного голода из-за неурожая картофеля помещики повышают аренду за землю, крестьяне не получают не только еду, но и становятся бомжами.

При этом, английские помещики продолжают вывозить из Ирландии на экспорт то немногое, что выросло и даже увеличивают экспорт чтобы покрыть убытки.

В результате миллион ирландцев умирает от голода и еще миллион уплывает на "плавучих гробах" - полуразвалившихся кораблях - в США, по дороге гибнет 18 000 человек.

В самой Англии до 1900 года женщинам было запрещено не только работать, но дажерасплачиваться в магазинах.

Так выглядела история. Пока в 2016 году вышедшая за муж за женщину лесбиянка не переписывает полностью историю. Зульфия открывает глаза. Согласно ее истории, ирландцы, оказывается, заморили себя голодом сами. И при этом, они еще и обузили друг друга : прямо во время голода ирландцы, по версии писательницы, насиловали собственных сестер. И так бы морили себя и дальше, если бы образованная и свободно принимающая наркотики медсестра-атеистка не вылечила их от этого религиозного безумия и страшного засилия насилующих детей мужчин, врачей-убийц мужчин, и прочих нелисбиянов.

Ждем фильм о том, как индусы сами себя убивали из пушек а англичане их спасали. А так же о том, как в крымской войне аборигены так же убивали себя сами пока англичане их там не спасли.

p.s. все "комиссии" в Ирландии состояли исключительно из землевладельцев и домовладельцев англичан, у которых бесправные ирландцы арендовали свою собственную когда-то землю.
1 / 10
PRO+
volgot
Рецензий: 4
Первая качественная но излишне славянофобская экранизация
Это скорее фильм про Булгакова, а не про его книгу. Только авторы фильма немного ошиблись с интерпретацией. Мастер никогда не писал про дьявола, он писал только про Исуса. А гений самого Булгакова в том, что при всей на первый взгляд привлекательности Воланда это был таки дьявол. Который привел атеистов, в его иностранный шарм влюбившихся, к развалу страны и нищете своих республик в их безбожном стремлении к иностранцам с их голыми девками. И только это осознав, всё потеряв,те, кто поумнел,... Читать полностью
Это скорее фильм про Булгакова, а не про его книгу. Только авторы фильма немного ошиблись с интерпретацией. Мастер никогда не писал про дьявола, он писал только про Исуса. А гений самого Булгакова в том, что при всей на первый взгляд привлекательности Воланда это был таки дьявол. Который привел атеистов, в его иностранный шарм влюбившихся, к развалу страны и нищете своих республик в их безбожном стремлении к иностранцам с их голыми девками. И только это осознав, всё потеряв,те, кто поумнел, стали поворачиваться именно к Мастеру и его Исусу. Песня о "всех республиках мира в составе СССР" намекает на БРИКС :-)
5 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 112
Конвеєрний трилер одного героя.
Прикро, коли кінематографісти, які раніше показали себе умілими представниками свого ремесла, раптом дають маху. Як, наприклад, талановитий іспанець, котрий побудував успішну карєру в Голівуді і зняв не один якісний фільм в жанрі бойовика-трилера. При його послужному списку, від фільму "Пасажир" очікувалося щось такої ж якості. Але вийшло не так.
По сюжету колишній поліцейський Майкл Маккоулі, котрий працює страховим агентом щодня їздить на тій самій електричці та бачить тих самих людей. Але... Читать полностью
Прикро, коли кінематографісти, які раніше показали себе умілими представниками свого ремесла, раптом дають маху. Як, наприклад, талановитий іспанець, котрий побудував успішну карєру в Голівуді і зняв не один якісний фільм в жанрі бойовика-трилера. При його послужному списку, від фільму "Пасажир" очікувалося щось такої ж якості. Але вийшло не так.
По сюжету колишній поліцейський Майкл Маккоулі, котрий працює страховим агентом щодня їздить на тій самій електричці та бачить тих самих людей. Але одного дня все летить шкереберть... Відбувається щось схоже на розіграш або невдалий жарт, але далі ситуація стає серйозною... "Пасажир" у сюжетному плані нагадує чимало фільмів, навіть талановитий актор Ліам Нісон, з яким режисер неодноразово співпрацював, власне, не може утримати все на своїй грі, бо інші відомі виконавці, зокрема, Віра Фармига, Патрік Вілсон та Джонатан Бенкс мають лише по декілька хвилин екранного часу і не встигають повноцінно розкритися. За великими рахунком, перша половина фільму знята навіть непогано - хай зі скількома наявними прогалинами, тримає у напрузі, операторська робота та монтаж зроблені на рівні. Але у другій половині, стрічка різко опускає планку якості - сюжет пускається берега і стає настільки дірявим і частково передбачуваним, що фільм стає важко сприймати серйозно. Чому не доопрацювали, а зробили ось так.? Це, мабуть одному режисеру зрозуміло. Отже, друга половина, майже, знищує картину, яка спочатку виглядала, як грамотно поставлений трилер з елементами бойовика. Саме через це "Пасажир" і став розчаруванням для багатьох, хоча й технічна сторона фільму непогана, й Ліам Нісон відпрацьовує. Почерк і дух попередніх робіт режисера залишився, але у сюжетному плані якість помітно впала. Дуже шкода.
7 / 10
aleksandr.fedorov
Рецензий: 112
Реднек через призму Кінга.
Звичайно, далеко не всі екранізації робіт Кінга є вдалими, як і не кожна є якісною. Чи можна вважати екранізацію повісті "1922" успішною.? Події фільму відбуваються у вказаному у назві році, в американській провінції. Вілфред Джеймс живе на фермі разом з дружиною та сином, але ідилії у родині немає, до того ж обстановка починає загостюватися, коли земля переходить у спадок його дружині, що стає приводом для злочину, за який невдовзі приходить кара. Давній сюжет про карму здобув чергове... Читать полностью
Звичайно, далеко не всі екранізації робіт Кінга є вдалими, як і не кожна є якісною. Чи можна вважати екранізацію повісті "1922" успішною.? Події фільму відбуваються у вказаному у назві році, в американській провінції. Вілфред Джеймс живе на фермі разом з дружиною та сином, але ідилії у родині немає, до того ж обстановка починає загостюватися, коли земля переходить у спадок його дружині, що стає приводом для злочину, за який невдовзі приходить кара. Давній сюжет про карму здобув чергове втілення. Але, оскільки "1922" написав Кінг, події набувають більш зловісного забарвлення, а глядачеві надається можливість самому для себе визначити, що це: містика, чи проблеми з психікою у головного героя.
Режисером фільму виступив Зак Гілдіч. "1922" добре передає атмосферу: похмуре оточення, повільне, тягуче відчуття наближення неминучої розплати. Загальна похмурість підкріплюється психоделічною музикою, завдяки чому стрічці додається страху. І це при тому, що фільм майже камерний - більшість подій відбуваються на фермі, і лише зрідка дія переноситься деінде. Також слід відзначити відтворену атмосферу США першої половини 20-го століття: інтерєри будинків, машини, одяг, стилістика будівель - все витримано в дусі епохи.Томас Джейн в ролі Вілфреда виклався на відмінно: зовнішність, діалект, емоції передані дуже добре. До речі, Джейн вже не вперше грає в екранізаціях Стівена Кінга. Непогано зіграв Ділан Шмід роль сина головного героя, також можна відзначити Боба Фрейзера. Технічно картина поставлена теж добре: оператор справився: тут є пейзажі полів, правильно підібрані плани приміщень тощо. Звичайно, можна прикопатися за окремі сюжетні ходи та умовності. Та все ж вони не псують загальну картину.

В цілому, "1922" - непоганий трилер з похмурою атмосферою, доброю акторською грою та повчальним підтекстом. Хоча є цілком зрозумілим, що навряд чи кара переслідує кожного холоднокровного злочинця, а дехто взагалі уникає покарання. Який світ, такі й люди...
6 / 10
PRO+
volgot
Рецензий: 4
Через отмену всего русского к звездам с пауком Гагариным
Отменив всё русское, выбрав капитализм и прекратив любое общение со своими братьями-славянами Чехия смогла полететь в космос но при этом вернувшисьв "каменный век" где в похожем на мусорный бак корабле ничего не работает и всё ломается, своя чешская связь через древний кнопочный телефон на проводе, и при этом нужно произносить рекламные слоганы "как в настоящей демократии". И тут наш герой встречает Юрия Гагарина в виде одинокого паука - страшного, какими рисуют всех русских, но такого же... Читать полностью
Отменив всё русское, выбрав капитализм и прекратив любое общение со своими братьями-славянами Чехия смогла полететь в космос но при этом вернувшисьв "каменный век" где в похожем на мусорный бак корабле ничего не работает и всё ломается, своя чешская связь через древний кнопочный телефон на проводе, и при этом нужно произносить рекламные слоганы "как в настоящей демократии". И тут наш герой встречает Юрия Гагарина в виде одинокого паука - страшного, какими рисуют всех русских, но такого же одинокого. И вместе они летят к светлому коммунистическому будущему среди звезд, после чего главный герой попадает в такой же похожий на мусорный бак корабль южнокорейцев которые так же отказались от всего, включая родных братьев северокорейцев и даже китайцев, и там герой окончательно понимает что именно он и вся Чехия потеряли
5 / 10
Наверх